Григорій Сковорода

     3 грудня 1722 народився Григорій СКОВОРОДА — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».
     Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа. Мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
     Дослідники вказують на патріотизм Григорія Сковороди, що однією зі своїх цілей він визначав розвиток в людях священної любові до Вітчизни. Сковорода дуже важко переніс знищення московсько-імперською окупаційною владою Запорізької Січі. З м'якістю, властивою мислителям, він відстоював ідею формування української державності. Відродження української нації після удару, завданого московсько-царським окупаційним режимом, філософ бачив через акцент на особливостях ментальності - верховенстві морального закону, високій духовності, чистоті людських сердець, душевному спокої. Також в числі відмінних характеристик представників української нації Сковорода називав здатність до самопожертви, спокій, розум і прагнення до справедливості.
     «Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця» - писав Григорій Сковорода.
     Національно-патріотичне виховання
     Ціннісне формування української національної громадянської ідентичності.
1212